Ці діти жили в Умані, любили Софіївський парк, ходили в школу, а хтось ще не доріс навіть до садочка, таким маленьким ще був.

Вони займалися в гуртках, любили танці і спорт, мріяли про море, канікули, мали люблячі родини і свою кімнату в панельній стандартній багатоповерхівці,

яка аж ніяк не нагадувала військовий обʼєкт.

Українці, які мали жити в європейській Україні,

будувати її, навчатися, рости, одружуватися, продовжувати свій рід, працювати в ІТ, лікарями, в бізнесі, в держсекторі, мандрувати , ЖИТИ.

Їх вбила Росія.